Мета: ознайомити дітей з можливостями танцювального простору (напрямок руху, темп руху, утворення контактів, емоційне забарвлення руху), ізоляційними центрами (голова-шия, плечі, грудна клітина, руки, стегна, ноги) та позою Коллапса; засвоїтиособливості дихання та деякі види рухів ізоляційних центрів; закріпити назви частин тіла;сприяти розкриттю творчого та фізичного потенціалу дітей, визволенню від скутості та невпевненості у собі; розвивати творчі здібності, вміння застосовувати знайомі технічні елементи в новому танцювальному контексті, вигадувати нові танцювальні пози і рухи, підпорядковуючись можливостям власного тіла; розвиватикомунікативні здібності завдяки усвідомленню можливостей власного тіла та тіла партнера, емоційну сферу; можливості вільно виражати свої емоції та почуття, отримувати задоволення від сумісної творчості; виховати культуру спілкування, поважне ставлення до учасників творчого процесу.
Обладнання: м’яч, фотоапарат, фонограми.
ХІД УРОКУ
Вступна частина
Діти входять до танцювального класу і виконують уклін. Вчитель бере м’яч, запрошує дітей утворити коло і сідає разом з ними на підлогу.
Бесіда з дітьми.
Вчитель. З яким настроєм, Олесю, ти прийшов сьогодні на заняття? (кидає м’яча дитині, якій адресоване запитання). Після відповіді дитина повертає м’яч вчителю. А ти, Оленко? (кидає м’яч іншій дитині). Як ти вважаєш, Дмитре, чи потрібно танцівнику вміти імпровізувати в танці? А Тетяна як думає? Що таке танцювальна імпровізація, Світлано? Чи згодна ти, Аліно, з цим визначенням? Можна запропонувати дітям не повертати м’яч вчителю, а кидати його тій дитині, до якої буде адресоване наступне запитання.
Вчитель. Відповідь на наступне запитання я б хотіла почути від кожної дитини, тому м’яч ми будемо передавати по колу. Хто не зможе відповісти на запитання або його думку вже висловили раніше, передає м’яч далі. І так запитання: «Що, на вашу думку, означає слово простір?» Відповіді дітей.
Вчитель. Отже, ми разом з вами дійшли висновку, що простір – це те, в чому можна переміщатися, де можна знаходитися. Поняття простору відображає співіснування й відокремленість речей одна від одної, їхнє розташування одна щодо одної. Тобто незалежно від існування тих чи інших речей простір – це безмежна можливість існувати поруч з ними, на будь-якій відстані, в будь-якому напрямку. Отже, тіло в просторі зможе переміщатися в будь-якому напрямку: вгору, вниз, вправо, вліво, вперед, назад.
Саме темі простору буде присвячено наш урок. І зараз ми з вами спробуємо засвоїти простір нашого танцювального класу.
Переміщення в просторі. Під спокійну мелодію діти рухаються по всій площі, намагаючись пройти через центр, зайти в кути, йти по колу, діагоналям, ламаним лініям, тобто так, щоб охопити увесь простір, і разом з тим, ні до кого не доторкнутися. Поступово темп музики можна прискорювати і повільно доводити рухи дітей до легкого бігу. Потім теж саме можна пропонувати виконати, рухаючись спиною, або застосовувати зміну положення тіла під час переміщення (то спиною, то обличчям). Вчитель може зупиняти рух дітей оплесками в долоні, які служать сигналом не тільки для зупинки, а й для підйому на півпальці й утримання рівноваги до наступного оплеску, який символізує відновлення руху.
Основна частина
Вчитель. Для того, щоб вільно володіти своїм тілом, потрібно добре знати його можливості. Танок – це злагоджена, пластична робота всіх частин тіла, яка підпорядкована ритмічній основі музичного супроводу та ідейно-тематичній основі танцювального змісту.
Наше тіло можна умовно розділити на шість частин. У сучасній хореографії вони носять назву «ізоляційні центри». Кожен з цих центрів може рухатися окремо і виконувати різні види рухів. Давайте спочатку назвемо ці центри, а потім виконаємо окремі рухи. Вчитель називає та показує відповідні частини тіла, діти повторюють за ним: голова-шия, плечі, грудна клітина, руки, стегна (пелвіс), ноги.
Вчитель. Рухи окремих частин тіла називають ізоляційними тому, що вони виконуються незалежно одна від одної. Якщо ви рухаєте плечима, то грудна клітина не повинна включатися в роботу (показ вчителя) або, виконуючи рухи стегон, слід запобігати допомоги ніг або тулуба (показ). Давайте спробуємо за моєю командою виконати рухи окремих частин тіла, повністю виключаючи з роботи інші.
Рухові пошуки можливостей ізоляційних центрів. З початком музики вчитель називає окремі частини тіла (ізоляційні центри) і пропонує дітям відшукати різні варіанти їх рухів. Під час виконання цього завдання вчитель не застосовує власний показ, а використовує лише позитивний аналіз діяльності дітей, вказівки та поради. Музичний супровід може бути спокійним або з чітким ритмічним малюнком.
Вчитель. Отже, ви відчули, що рухати окремими частинами тіла, не залучаючи до роботи інші, не так вже й просто. А ізоляційні рухи якої частини тіла вам здалися найбільш складними? Відповіді дітей. Правильно, це грудна клітина, яка є менш рухливою за інші.
Перш ніж розібрати правила руху ізоляційних центрів, ми засвоїмо основну позу, в якій можна більш зручно виконувати комплекс ізоляційних вправ. Вона називається – позою Коллапса. Показ вчителя (ноги у другій паралельній позиції, коліна трохи зігнуті, тулуб та голова ледь нахилені вперед). Взагалі в тілі не спостерігається напруги та витягування вгору, характерної для класичного танцю. Тіло вільне та розслаблене.
Засвоєння дітьми пози Коллапса
Вчитель. Під час танцю виконавцю дуже важливо вміти правильно дихати. Це не просте завдання, цьому треба теж вчитися. Вдихати потрібно через ніс, а видихати через рот. Давайте ми з вами, утримуючи позу Коллапса, виконаємо декілька дихальних вправ.
Дихальні вправи. Під спокійну мелодію робити по чотири рази такі вправи: вдих-видих на рахунок «вісім», вдих-видих на рахунок «чотири», вдих-видих на рахунок «два» та на рахунок «один».
Вчитель. Діти, пропоную вам трохи відволіктись від пози Коллапса та ізоляційних вправ і повернутися до рухів у просторі. Зараз ми будемо не тільки вільно переміщуватися по танцювальному класу в різних напрямках, як на початку уроку, а й шукати контакт один з одним. За моєю вказівкою ви маєте доторкнутися до того, хто опинився поруч з вами. Місцями контакту можуть бути різні частини тіла: рука, нога, спина, живіт тощо.
Вправа «Контакт у просторі»
Рухлива гра «Втечи від контакту». Діти, пересуваючись легким бігом по залу, повинні доторкнутися до певної частини тіла інших і в той же час не дозволити, щоб хтось торкнувся їх. Точки для контакту називає вчитель.
Вчитель. Отже, рухатись у просторі можна повільно, а можна дуже швидко, можна застосовувати контакт з партнером, а можна рухатись відокремлено від інших.
Пропоную знов стати на лінії і повернутися до засвоєння рухів ізоляційних центрів.
Ізоляційні вправи. Під час ознайомлення з кожною вправою вчитель робить показ та дає відповідні методичні рекомендації для виконання вправи дітьми. Потім діти виконують вправу разом з вчителем. Музичний супровід на початковому етапі повинен бути спокійним.
Вправи для голови та шиї (музичний розмір 4/4)
Вправа 1. Нахили вперед та назад (4 рази)
Вихідне положення – поза Коллапса.
1-2-й такти. Видихаючи повітря, нахилити голову вперед і підборіддям торкнутися грудної клітини.
3-4-й такти. Повернутися у вихідне положення, вдихаючи повітря носом.
5-6-й такти. Максимально нахилити голову назад, не піднімаючи плечей, видих.
7-8-й такти. Повернутися у вихідне положення – вдих.
Вправа 2. Нахили в боки (4 рази)
Вихідне положення – поза Коллапса.
1-2-й такти. Нахилити голову в правий бік, намагаючись торкнутися вухом плеча, підборіддя тримати рівно, не опускаючи та не піднімаючи його – видих.
3-4-й такти. Повернутися у вихідне положення – вдих.
5-8-й такти. Повторити рухи попередніх тактів, виконуючи нахил голови ліворуч.
Вправа 3. Повороти голови (8 раз)
Вихідне положення – поза Коллапса.
1-й такт. Повернути голову в правий бік, підборіддя тримати паралельно плечу – видих.
2-й такт. Повернутися у вихідне положення – вдих.
3-й такти. Повернути голову в лівий бік – видих.
4-й такт. Повернутися у вихідне положення – вдих.
Вправа 4. Sundari (зміщення шийних хребців вперед-назад) (8 разів)
Вихідне положення – поза Коллапса.
1-й такт. Витягнути голову вперед, зберігаючи її нейтральне положення завдяки подовженню м’язів шиї, підборіддя тримати рівно – видих.
2-й такт. Повернутися у вихідне положення – вдих.
3-й такти. Скорочуючи м’язи шиї, перевести голову назад – видих.
4-й такт. Повернутися у вихідне положення.
Вправа 5. Sundari (зміщення шийних хребців з боку в бік) (8 разів)
Вихідне положення – поза Коллапса.
Виконати рухи попередньої вправи, переводячи голову в правий та лівий бік за допомогою подовження та скорочення м’язів шиї.
Вправи для плечей
Вправа 1. Піднімання плечей (музичний розмір – 4/4, 32 такти)
Вихідне положення – поза Коллапса.
1-й такт. Підняти праве плече вгору, намагаючись торкнутися ним вуха, лікоть при цьому не згинати – вдих.
2-й такт. Повернутися у вихідне положення.
3-й такт. Опустити праве плече вниз – видих
4-й такт. Повернутися у вихідне положення.
5-8-й такти. Повторити рухи лівим плечем.
9-12-й такти. Повторити рухи обома плечима (2 рази).
13-й такт: на «раз-два» підняти праве плече вгору – вдих; на «три-чотири», не фіксуючи вихідне положення, опустити його вниз – видих.
14-й такт. Повторити те ж саме лівим плечем.
15-16-й такти: на «раз» підняти обидва плеча вгору – вдих; на «два» опустити обидва плеча вниз – видих.
17-32-й такти. Повторити рухи попередніх тактів спочатку.
Вправа 2. Twist та шейк плечей (музичний розмір – 2/4, 16 тактів)
Вихідне положення – поза Коллапса.
1-4-й такти. Twist (вигин плечей) – різка зміна напрямку в рухах плечей: на «раз-і» підняти праве плече вгору, а ліве опустити вниз; на «два-і» підняти ліве, а праве опустити.
5-8-й такти. Шейк плечей – хвилеподібне потряхування плечима за рахунок розслаблення м’язів плечового поясу і дрібне переміщення плечей у швидкому темпі вперед-назад. Цей рух нагадує рух циганського жіночого танцю.
9-16-й такти. Повторити рухи попередніх тактів спочатку.
Вправи для грудної клітки
Вправа 1. Рухи з боку в бік (музичний розмір – 2\4, 4 рази)
Вихідне положення – поза Коллапса, руки розведені в сторони на рівні плечей, лікті витягнуті, кисті скорочені.
1-4-й такти: на «раз-і» грудною клітиною потягнутися за правою рукою у правий бік – видих; на «два-і» повернутися у вихідне положення – вдих; на «три-і-чотири-і» повторити те ж саме у лівий бік.
На наступні два такти повторити рухи.
5-8-й такти. Руки перевести у підготовче положення або у прес-позицію і повторити рухи грудною кліткою у правий та лівий бік ізольовано від рук.
Вправа 2. Рухи вперед-назад (музичний розмір – 4\4, 4 рази)
Вихідне положення – поза Коллапса, руки розведені в другу позицію.
1-й такт. Руки зігнути в ліктях і спрямувати за поясницю – вдих. Відчути рух грудної клітки.
2-й такт. Повернутися у вихідне положення – видих-вдих.
3-й такт. Руки зігнути в ліктях, передпліччя закрити вперед, долоні «прогинають» грудну клітку назад – видих. Запам’ятати м’язові скорочення грудної клітки.
4-й такт. Повернутися у вихідне положення.
5-8-й такти. Повторити рухи грудної клітки без рук.
Вправи для стегон (пелвіс)
Вправа 1. Рухи вперед-назад (музичний розмір – 2\4, 4 рази)
Вихідне положення – поза Коллапса, руки в положенні прес-позиція.
1-й такт. Пелвіс трохи підняти і різко спрямувати вперед.
2-й такт. Повернутися у вихідне положення.
3-й такт. Пелвіс різко відвести назад.
4-й такт. Повернутися у вихідне положення.
Під час виконання цієї вправи необхідно слідкувати за нерухомістю колін. Вони повинні бути зігнутими і спрямованими чітко вперед.
Вправа 2. Рухи з боку в бік (музичний розмір – 2\4, 4 рази)
Вихідне положення – поза Коллапса, руки в положенні прес-позиція.
Повторити рухи попередньої вправи, переводячи стегна (пелвіс) з боку в бік.
Вчитель. Рухи яких центрів ми сьогодні з вами засвоїли? Відповіді дітей. А які ми ще не розібрали? Відповіді дітей. Правильно, це руки та ноги. Рухи цих частин тіла дуже різноманітні. Наприклад, руками можна виконувати багато рухів у різних площинах (спереду, вгорі, збоку, ззаду), можна рухати прямими руками, а можна згинати їх у ліктях. Відповідно, рухи можуть бути плавними, стриманими, а можуть бути різкими та швидкими. Кожна частина руки – кисть, передпліччя, пальці може рухатися ізольовано від іншої або сполучатися одна з одною.
Зараз ви самі спробуєте відшукати рухи, які можна виконувати лише руками або їх окремими частинами. Будьте уважні, вам буде запропоновано дві різнохарактерні мелодії, зміна яких повинна служити сигналом для зміни характеру рухів.
Творча вправа «Танець рук». Перед виконанням цієї вправи вчитель може рекомендувати дітям вільно розташуватися по залу і прийняти зручні ракурси, щоб не відволікатися на рухи інших дітей. По закінченню вправи слід провести аналіз діяльності дітей.
Вчитель. Ноги, як і руки, також складаються з декількох частин, і рухи їх можуть бути теж різноманітними. Вигадати варіанти рухів для ніг буде вашим домашнім завданням.
А зараз ми з вами пограємо в гру «Регулювальник». Ви самі будете регулювати напрямок свого руху, підпорядковуючи його напрямку тієї частини тіла, яку я буду називати. Показ зразка руху вчителем.
Творча вправа «Регулювальник». Дитина рухається у тому напрямку, який вказує певна частина її тіла (рука, голова). Наприклад, якщо рука показує праворуч, то дитина йде у той же бік; як тільки рука опускається вниз, то сідає або лягає на підлогу і рухається в першому рівні за напрямом руки і так далі.
Вчитель. А зараз можна лягти на підлогу і прийняти зручні для вас пози (на спині, на животі, скрутившись, розкинувши або навпаки стуливши ноги), заплющити очі і виконувати під повільну мелодію рухи тих частин тіла, які я буду називати. Бажано шукати рухи, не змінюючи прийнятої вами пози.
Вправа «Моє відчуття руху». Під спокійну мелодію вчитель дає певні вказівки: «рухаємо тільки плечима», «рухаємо тільки правою ногою, додаємо рухи пальців лівої руки, а тепер усієї руки», «рухаємо тільки стопами, а тепер головою» і так далі.
Вчитель. Відкрийте очі і дотягніться до того, хто знаходиться поруч з вами. Ви обрали собі партнера для нашої наступної вправи.
Творча вправа з партнером «Дзеркало». Діти стають парами один проти одного. З початком музики перший починає вигадувати рухи (танцювальні, мімічні, образні, імітаційні) на місці або в переміщенні, а другий повторює рухи свого «відображення». Зі зміною музичного супроводу партнери міняються місцями.
Вчитель. Мені дуже сподобалось, що багато з вас у своїх імпровізаціях застосовували міміку, завдяки якій рухи ставали більш виразнішими та змістовнішими. Хтось передавав почуття радості, а хтось сварився. Іван сумував, а Оленка, мабуть, хизувалася перед дзеркалом. Один і той самий рух може нести різний зміст, якщо ви прикрасите його певними мімічними реакціями та відповідними жестами. А ще дуже важливо знати, з чим ви пов’язуєте той чи інший ваш стан або настрій. Вчитель бере м’яч і за його допомогою проводить опитування дітей.
- Від чого у вас виникає почуття радості?
- Мені сьогодні було соромно, бо я спізнилася на роботу. Від чого ви відчували сором?
- Що може стати причиною вашої злості?
Отже, під час танцювальної імпровізації ви повинні не тільки механічно передавати ті чи інші почуття, а й чітко уявляти, що стало причиною виникнення того чи іншого вашого психічного стану. Давайте повернемося до нашої вправи на засвоєння простору і спробуємо рухатися відповідно до певного акторського завдання.
Творча імпровізація «Настрій та простір». Діти рухаються по класу відповідно до акторського завдання: передавати почуття радості, страху, сорому тощо і після команди педагога завмирати в позі, яка передає саме цей стан людини. Вчитель може фотографувати виконання завдання дітьми для подальшого аналізу.
Заключна частина
Творча імпровізація «Танцювальний діалог». Діти сідають у коло, в середину виходить вчитель і починає імпровізувати, потім до своїх імпровізацій він підключає когось з дітей, і вони рухаються в контакті. Далі вчитель може обрати іншу дитину або запропонувати своєму партнеру запросити когось іншого для подальшого контактного танцю. Таким чином діти мають змогу спостерігати та аналізувати, як дві людини рухаються разом, підтримують спонтанний, тілесний діалог, на собі відчувати, як тіло може розслаблятися, звільнятися від зайвої м’язової напруги навіть тоді, коли за тобою хтось спостерігає. Такі рухові навички, як падіння, перекочування, розташування догори ногами досліджуються тілом та приводять до осмислення дитиною своїх рухових можливостей.
По закінченні вчитель бере м’яч і підводить підсумок заняття.
Вчитель: Ваню, який у тебе зараз настрій? Світлано, що ти зараз відчуваєш? Що вам найбільше сподобалось на занятті? Можна спитати окремих дітей, а можна передавати м’яч по колу і дізнатися враження усієї групи. Що таке простір? Яке він має значення для танцівника? Скільки існує ізоляційних центрів тіла? З якими з них ми сьогодні ознайомились? Яку нову позу ми засвоїли? Як потрібно дихати під час виконання ізоляційних рухів?
Вчитель пропонує дітям лягти на спину, взятися за руки і заплющити очі. Під спокійну музику пригадати все, що сьогодні робили на занятті, побажати подумки один одному доброго настрою, здоров’я і гарних оцінок.
По закінченні діти виконують уклін і виходять із танцювального класу.
Немає коментарів:
Дописати коментар